Марина Брацило – Я іду у країну: Вірш

Я іду у країну
Пломінного пізнання
По слідах, ще гарячих
Тих, хто вчора полинув,
Хто майбутнє світання
У минулім побачив.
І палаючим сяйвом
Освітив мов стежку,
І нечутно покликав:
— Ваші сумніви зайві,
Вирушайте в безмежжя!—
Се полум’яним ликом
На вас дивиться Воля,
І її наближати
Маєм подихом кожним…
Бо розімкнене коло,
І ця стежка з-за ґрат вам
Вже не буде порожня.
Бійтесь пустку прийняти
Ви за мрію єдину,
Що збулася нарешті:
Головне — не спинятись,
То — лише відпочинок
На шляху в безкінечність.