Я просто “маленька кобіта”,
Я тепла і трішки смішна.
Ти можеш мене розлюбити —
Так буде безпечніше нам.
Ти можеш не думати більше
Про сина, якого нема,
Писати відчужені вірші
І навіть створити роман
Про марність свого існування,
Про спалене чорне гілля,
Але до останньої грані
Я буду ходити на шлях
І гоїти заходу рани,
І в пісню вгортати степи:
“Не треба будити цигана —
Ще ж навіть і сонечко спить”.
А ти — задивляйся у жито,
Що голос вихитує мій:
Ти можеш мене розлюбити,
Але забувати не смій.
