За чиїсь первородні гріхи
По раменах вицьвьохкує кара:
Я родитиму потурнаків,
Виростатимуть з них яничари.
І помчить стоголоса мара,
Почвалають сліпими степами
Котивітер, Незнайжура,
Випийкровй та Витопчипам’ять.
І проситимуть груди меча —
За народження плати “по-свійськи”.
Гвалтуватимуть наших дівчат,
Щоб з прокльонами множити військо.
А коли понасвистує рак
Вітру й волі — радітимуть з нами
Котивітер, Незнайжура,
Випийкрові та Витопчипам’ять.
І засіють у землю ножі,
І зросте з них кривава розпука,
Бо давно уже діти чужі
Спородили не наших онуків.
— Ой, синочки! Неправедна гра!
— Ваше горе,— відказують,— мамо,—
Котивітер. Незнайжура,
Випийкрові та Витопчипам’ять.
