Марина Брацило – Завивання мiж сосен: Вірш

Завивання мiж сосен:
У останнього вовка
Серце падає в осiнь,
Наче в листя пожовкле.

В бетоновану еру
Вiн у зрубанiм гаю
До останнiх артерiй
Осiнь передчуває.

Серце падає в листя
На узлiсся приватне.
Це б вчепитися в мiсяць
I виттям врятуватись

Вiд червоного мулу,
вiд розмоклої глини…
Диким вишкiром дуло
Огризається в спину

В трави — мордою, лобом…
Сплять прив’яленi квiти,
Мов квитки на автобус,
Що прямує до лiта.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Марина Брацило – Завивання мiж сосен":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Марина Брацило – Завивання мiж сосен: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.