Рожевим медом росить яблуневий цвіт,
Бадьоро виграє бджолина труд-артіль,
Гадючками піднявся кучерявий хміль,
І, як хлопчак-пустун, спинається на пліт.
За тином, де не глянь, там нив хвилястий світ,
Там зелень запашна золоторунних піль,
Коли-ж піднятися понад квіток постіль,
Видніє кубами і городу граніт.
Та з-понад тину вже червоні видно горни;
Стирчать між хмар вони, як велетні-вальторни,
І тричі в день ревуть, немов голодний змій.
Ще тиждень — і звідтіль приїдуть хворі люди
Спочити в цих садках, залікувати груди,
Набрати творчих сил, бадьорости, надій.
