Драні шинелі, ноги в онучах,
Та на багнетах огненні зорі,
Та під лахміттям серця кипучі,
Наче потужні поршні в моторі.
Кінно, чи пішо, день-ніч на фронті,
Полки, бригади й сотні червоні,
Кидають громом за горизонти,
Через кордони тиснуть долоні.
І гордий виклик мечуть під ноги
Всій рабовладній, вельможній зграї,
Топчуть зневажно віків пороги,
Мітять майбуття шляхи безкраї.
І дужим хором чинних вулканів
Розносять каблі й радіо-хвилі
Вість про новітніх, грізних титанів,
Про їхню волю й незламну силу.
