Зі сторінок старих, пожовклих фоліантів,
Із потускнілих фресок, голосних митців
Під таємничу гру заржавілих курантів
Ти нам являєшся, маро минулих днів.
Мій кавалер, найперший франт між франтів
Ні сліду на тобі пекельницьких вогнів,
Одна магічна гра рубінів і брильянтів,
І демонічний чар улесливих півслів.
І, наче у казках примхливий мільярдер,
Ти обіцяєш нам дари земних корон,
І сам покірливо нам віддаєш поклони,
Та в мент, коли душа втікає з-під ребер
І ми навпохапки шукаємо заслон,
Галантно шепчеш нам: — Це ж тільки забобони!
