За одним столом поети
І художники — будь ласка!
В кожного своя кебета
І своя (звичайно) — маска.
Але всі такі сердечні,
Всі коректні до зануди,
І вибачливі й безпечні,
Начеб-то не прості люди.
Кожен майстер свого діла,
ні один не вразить серця,
Щоб не виплеснуть уміло
Вперше меду з пів відерця.
А спихаючи в канаву
Один одного без жалю,
Роблять так, немов для слави
Прокладають магістралю.
А зачахне хто в грязюці,
Не пройшовши й пів дороги,
Всі, немов найближчі друзі,
Деклямують — некрологи.
