На зоряні шляхи! Нехай і крячуть круки,
Нехай тривожать сон згадки минулих днів,
Продерся правди світ і в капища ошуки,
Звільняється земля від бога й від чортів.
Без ідолів стоять високі п’єдестали,
Колишня пишність, блиск, гниють на смітниках;
Упали вниз верхи, піднялися підвали,
І дужий грім закляк в мозолястих руках.
На зоряні шляхи! Що сміє нас морочить?
Поперед нас ніким незвіданий простір,
За нами чад і тлінь, жахлива темінь ночи,
Докірні кістяки непомщених офір.
