Налітали громовиці, градобої,
Вили борвії скажені з краю в край…
Перестрілись невблаганно: смерть, одчай —
Над безоднею темряви вікової.
Корнем верх, під стінку, геть з дороги,
Все, що струхнуло, давно віджило вік;
По землі новий ступає чоловік,
Час гряде — наваг і перемоги.
Простеляйтеся дороги міжпланетні,
Сяйте зорі, грайте сурми дальніх сфер!
Лютий бог рабства й покори — він умер,
Серед гроз під вибухи ракетні.
