Нових пісень мажорний дзвін
Похміллям рине в наше серце,
Що, мов пощіляне відерце,
Між цямринням трухлявих стін.
Тривожні меви — линуть дні,
Односять радости й печалі,
А ми, впокорені Дедалі,
Холодним наших ран огні.
Та хай наш мізк — болюча грань,
Нехай розбиті ноги й руки,
Нам марились щасливі луки,
Мела нас хуга поривань!
