Пливем, пливем на світі грані,
З жахних, ненавидних пустель,
Верстаємо шляхи незнані,
По безбрежнім океані,
Проміж підводних гострих скель.
Рука на кермі, — око в даль,
Пружинна криця — кожний нерв.
Думки ясніші за кришталь,
Читкі й мінливі, як опаль,
Нас не гризе зневіри черв.
На шлях нам світять зорі, зорі,
Віків майбутніх вабить чар,
Хай у безмежному просторі
Ми тільки пил на метеорі,
Громами разить наш удар.
Пливем, пливем… залізний стрій,
Хто впав, хто зрадив, зрушив лад,
А решта йде на перебій,
Іде з потугою стихій,
І не обернеться назад.
