Полум’я, вибухи, скрегіт…
Рвуться над містом шрапнелі,
Гострий, упевнений регіт
Креше об сквери й панелі.
З острахом глипають штори,
Навстіж поколені брами,
Кроки бентежливо-скорі,–
Зіграні похапцем гами.
В трюмах камінних незримо,
Скільки там склякло, холоне?
Котяться глухо хвилини,
Кануть у прірву бездонну.
Раптом — шаблюки і кріси,
Обрис рухомого плота, —
З жахом щепочуть завіси:
Смерть! Це ворожа піхота!
