Мелетій Кічура – Розкотисті, згучні сигнали: Вірш

Розкотисті, згучні сигнали…
Вщухає грюкіт фабричний,
Обезлюднілі квартали
Скипають гомоном зичним.

Вщухає грюкіт фабричний,
Людніють сквери й майдани,
Скипають гомоном зичним
Далекі, зоряні плани.

Людніють сквери й майдани…
Під “страсні” згуки шарманки
Далекі, зоряні плани,
Тчуть фантастичні серпанки…

Під “страсні” згуки шарманки
Шепчуть закохані пари;
Тчуть фантастичні серпанки…
Б’ють невсипущі дзигари.

Шепчуть закохані пари…
Розкотисті згучні сигнали
Б’ють невсипущі дзигари
В обезлюднілі квартали.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Мелетій Кічура – Розкотисті, згучні сигнали":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Мелетій Кічура – Розкотисті, згучні сигнали: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.