Ще сниться: Море, корабель…
Навала грізних бур,
Відважний, гордий екіпаж
І пащі амбразур.
Багато нас було в гурті?
Чи полк, чи легіон?
Ніхто не лічив, не питав,
Ми пливли, мов крізь сон.
Усі ми тільки в далечінь
Вдивлялися імлисту, —
Не все одно, чи був курінь
Один, чи тисяч триста?
Хоч рев важких гармат
Глушив нас раз-у-раз,
Ми чули завше й скрізь,
Мільйонних уст наказ,
І знали ми одно:
Вся міць ворожих сил
Не кине корабель
На дно огненних хвиль;
Безодня не ковтне
Довірений вантаж,
Хоч згине до ноги —
Весь екіпаж.
- Наступний вірш → Мелетій Кічура – Не сон, не спомин легендарний
- Попередній вірш → Мелетій Кічура – Движіли плодом вікові загони
(Оцінок ще немає)