Безжалісні гудки пронизують світань…
Понад панелями віконця більмоокі
Займаються, блищать, вже чути пильні кроки
І хриплі вигуки між зглушених зідхань.
Сотні і тисячі голодних існувань
Рвучкими струмнями пливе у різні боки,
В якісь віддалені резервуари, стоки,
Між височенних стін, в заліза й диму твань.
З просоння джентельмен: “Податків, драчок — тьма,
І різних установ, а ладу тут нема,
Хоч на бігун біжи, щоб задрімать спокійно!”
Вриваються слова і позіх безконечний
Під стелю котиться, такий чистосердечний,
Мов, випивши, Еол зідхнув меланхолійно.
