Вчора — ненависний гніт.
Майбуття — мрії, примари,
Та серце наше — граніт,
А наші думи — пожари.
Глухо видзвонює шлях
Офір мільйонних кістками;
Вістун наш — радість і жах,
Що палять душі вогнями.
І не дрижала-б рука
Зірвати гору динаміту,
Щоб, мов огненна ріка,
Земля понеслась по світу.
