мила, прокинься, ти проминаєш літо
білі долоні танучі — свіжа сіль
вії смолисті — сучасні похмільні ліки
поворуши, давай розробляти ціль
там променіє повз, запашне і чисте
плечі засмаглі, борошно, а не пляж
поки ти спиш, липневі минають числа
сиві місцяни часу дарують стаж
літо проходить, зморшки-маріонетки
то біля губ, коли затихає сміх
мила, поранком встигнути б ті моменти
разом прожити, запам’ятати всі
біля подолу дніє і човен ходить
риби, як думки димчасті по межі
тануть куби — то лід розбавляє соду
тиха дитина спогад новий біжить
стрімко зоріє, я запускаю небом
тисячу кульок синіх по синізні
мила, прокинься, тримаю за руку тебе
літо минає, поки ти уві сні.
- Наступний вірш → Карина Мельничук – Літечко
- Попередній вірш → Лідія Новикова – Літо
(Оцінок ще немає)