Мої мамця дома, а я в Америці,
Роблю я в Нев-Йорку, в той новой фабриці.
Як машину пущам, нитки ся торгают,
А мої мамуся о ничім не знают.
А та Америка єст то превелика,
Наїстся ’го біда, хто не зна язика.
Мене ся наїла за дванацет тижнів,
Ніж ся мі не здерли ті краївски цижми.
Цижми ся мі здерли, лашки з мя спадали,
Хтовди мя англики до роботи взяли.
Обіцяли мені півталяра на ден,
Ищи ся сміяли: «Роби, грінер блазен!»
Як я то почула, што они ся сміют, —
Не буду робила, бо мі ручки мліют.
А ручки мі мліют, слези мі спадают,
А мої мамуся о ничім не знают.
Виховали-сте мя на своїх колянах,
Не буду робила на ваших полянах.
Виховали-сте мя, як єдну ягоду,
Виправили-сте мя за широку воду.
За воду широку, за море глубоке,
Тераз бануєте: «Дитя моє любе!»
