Вабить мене в краї незнані далекі
В царство ледяних шпилів і червоної міди
Через плечі віків озирнулась до мене Ревекка
Душу пестять образи Атлантіди
Ваблять мене підземні печери ґроти
Оази пустель безлюдних
Екваторіальний промінь злотний
Мій дух остудить.
- Наступний вірш → Михайль Семенко – Етюд
- Попередній вірш → Михайль Семенко – Пастель
(Оцінок ще немає)