Минулими роками, на бабусині іменини,
Було в цій хаті без ліку гостей.
Як колись ждали, як прибирались до сеї днини,
І скільки подавалось печених індиків і гусей.
В тіні абажура — скільки померлих тінів —
Родичів, знайомих, нарочито званих.
Повна хата розмов і гомону у теплім тремтінні,
Тепер — свідки останні — старі дідівські дивани.
Образи, вигуки, милі старосвітські інтимності.
Тихо, тихо, мов в усі.
Боже, всьому минулому — подай твої святі милості!
Сьогодні — іменини моєї бабусі.
