Я околений жмутом моїх відчувань.
Але я їй скажу, що вони всі — довкола неї.
Захід над бухтою. Які засліплюючі киреї —
Глянь!
Електрика довкола сопки — вдалині, в тумані — фантазоцирк.
Ще торік ця аналоґія нас смішила.
На стіл забравсь прекомічний — моя панна впустила —
Цуцик.
Хутко Велике свято. Що тепер робиться дома?
Я жду не діждусь, як оздобить спини травиця.
Чому ж, чому розбиває і зм’якшує крицю
Втома?
