Моя душа підземна річенька
пливе пливе в краї незнані
а світ навколо тиха ніченька
дзвенять пісні десь там весняні.
У стисках бурі в стисках туги
моя душа живе гартується
й у вихрі смілім білохуги
вона колись колись розбудиться.
Так хай пливе зловісноріченька
в моря країв темно-незнаних
хай світ широкий тихоніченька
пісень збира ясно-весняних.
- Наступний вірш → Михайль Семенко – Королі
- Попередній вірш → Михайль Семенко – Зима
(Оцінок ще немає)