Михайль Семенко – Подорож: Вірш

Я ходив з нею, далеко були ми –
Обходили немало поля і попали в ліс.
Скільки прани – бо не були ми злими –
Я звідти в кімнату приніс!

Сьогодні сиджу. Не вабить синій сніг.
У дзеркалі дививсь на риси.
Не бачив сад моїх сьогоднішніх ніг.
Цілий день пробув і самотньо згризся.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Михайль Семенко – Подорож":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Михайль Семенко – Подорож: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.