Бухта в тумані, не видно хмар і сопок.
Вриваєсь тільки гамір, стогне рейд.
Світ таке безмір’я, а я — я ніби зломок,
Кавалок крейди.
- Наступний вірш → Михайль Семенко – Геніальна поезійка
 - Попередній вірш → Михайль Семенко – Зовсім охорений
 
                             Підписатися
                            
                        
                                            
                        0 Коментарі                    
                                        
                    
                                                                        Найстаріші
                                                                        
                                
                            
                                                
