Бухта в тумані, не видно хмар і сопок.
Вриваєсь тільки гамір, стогне рейд.
Світ таке безмір’я, а я — я ніби зломок,
Кавалок крейди.
- Наступний вірш → Михайль Семенко – Геніальна поезійка
- Попередній вірш → Михайль Семенко – Зовсім охорений
(Оцінок ще немає)