Я не люблю села без місяця.
Зимою ночі пусті й страшні.
В кімнаті нудно. Я не знаходжу собі місця.
Бачу якісь потвори уві сні.
Почуваю, що ця запльована річ —
Місяць глупий і обезпоезений —
Зосередковує всі благання в безтямну ніч.
І коли зрештою з’являється — видається такий заспокоюючий і помпезний.
Гарно — так приблизно годині о 9-й вечора —
На долину вийти, пройтись по стежках саду.
Можеш уявить, що ходиш по схилах гренландського глетчера,
Коли сріблить і ілюзить предмети небесна лампада.
