Що тобі каже не мапі море?
Яка самотна у присмерк постать!
Вирисуються у пітьмі твори —
Тоді поїдем у гості.
До рідних скель через степи і гори,
Через Азію по веселій лінії.
А тепер… Затули серця штори,
Не буди туги осінньої.
- Наступний вірш → Михайль Семенко – Грамофонний туш
- Попередній вірш → Михайль Семенко – Мій будинок
(Оцінок ще немає)