Я зникну без зойку як рози в вікні
я зникну без знаку в блакитному сні
а згодом воскресну в вертепах не раз
між галасу крику незв’язаних фраз
у білому савані в темнім кутку
над знаком масонів я блисну в танку
і будуть сміятися в синій півмлі
всі звуки всі фарби незнані землі
і встануть потвори від тої доби
почвари і гади моєї злоби
контрасти святого що в серці я мав
всі ясні блиски що у мріях зілляв
я зникну без зойку. Не вгледять — о ні
як буду конати я в смертному сні
а згдом воскресну, воскресну не раз
і плями червоні зоставлю на вас.
