В свято — день, розірваний надвоє.
День з маленькою павзкою.
Ранок, що молодість нашу нагадує,
Вечір, що видається казкою.
Це наш щосвятковий пр’ограм.
А як дощ — зіходимось в бібліотеці.
Які жваві наші речі,
І в легенях пахне громом.
Двічі перевозив через бухту хінець.
Цілував перса, сонце зливалось з віддихом.
Збирали, пестили квіти зблідлі.
А зараз — я з її серця вигнанець.
