Шановній пані Н. Г.
Як променем щастя, спахнувши, засяють
Ті очі, мов зорі,
А хвилі відради серденько гойдають,
Мов човен на морі,
Як хочеться долі і другим жадати —
Тоді пам’ятайте про мене згадати.
Чи серце у грудях від горя заб’ється,
Як пташка у клітці, —
Й на віях перлиста сльозина збереться,
Мов на квітці, —
Як туги тра буде частину віддати,
Й тоді не забудьте про мене згадати.
Як віри забракне у власнії сили,
І з гіркої муки
Опущу додолу неначе в могилі
Безсилії руки,
Як нікому буде порадоньки дати,
Чи можу тоді я про Вас нагадати?
