На руську землицю лягає вже нічка,
Спокійна, мовчазна, на личку з зірками
Поля потемніли, зчорніла і річка,
Хатки до землі ген припали дахами.
Хатки почорнілі і чорні в них люди
Попукані руки й твердії мозолі,
Лягають втомлені – і тихо усюди,
Затихла вже праця у хаті і в полі.
Спочили… Се може єдині лиш хвилі,
Що нарід наш горе скидає зі спини,
Що поту не ронить, не гине в знесиллі,
Єдині безжурні житя се години.
Гей, ноче! Як станеш від сонця тікати
І пітьми плащ чорний у бори ховати,
В мойого народу возьму ту тьму-тьменну,
Ті стони зловіщі і долю злиденну.
