Михайло Козоріс – Я чую дзвін гуде-гуде: Вірш

Я чую дзвін гуде-гуде,
Далеко ген полями
І кличе всіх, що лиш живуть,
В обійми йти до Мами.

Я чую дзвін, як каже всім:
Ідіть, Вона чекає
Від тисяч літ, як день так ніч
Дітей дрібних глядає.

Гей рука в руку як оден
Зберемось разом згідно,
Підем туди як стій усі
Вітати Неньку рідну.

І крізь поля і крізь ліси
По стернях, по тернині,
Не злото, срібло ми несем,
Лиш серця неповинні.

Наперед йду, ходіть гуртом,
Пріч з серця сум і жалі.
Як впаду – другий най з ряду
Веде вас далі-далі.

А в мене серце лиш з грудей
Возьміть туди гаряче,
Най разом з вами хоч воно
Україну побачить.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Михайло Козоріс – Я чую дзвін гуде-гуде":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Михайло Козоріс – Я чую дзвін гуде-гуде: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.