Вірші класиків > Михайло Орест: Вірші > Михайло Орест – Безсмертя душі

Михайло Орест – Безсмертя душі: Вірш

З пристрастю й шумом знайомий доводив мені про кінцевість
Людського марного Я… Поїзд, видимо для всіх,
Рине, самотній, про себе кричить, — а дерева величну
Разом з плянетою путь, стоячи в ґрунті, вершать.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Михайло Орест
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Михайло Орест – Безсмертя душі":

Читати схожі вірші:

  1. Михайло Орест – Не згодна
  2. Михайло Орест – На башті пізній час пробив
  3. Михайло Орест – Взором перського
  4. Михайло Орест – Скитальцям
  5. Михайло Орест – Однієї з прийдешніх весен
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Михайло Орест – Безсмертя душі: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.