Душа заблукала в полоні дощу.
З полону дощу як ти вийдеш, душе?
Для чого підносиш в туманах свічу?
Свічу ту лиш чудо тобі збереже.
Як доля — цей дощ. Він безжальні бичі
Вганяє в тумани, нічні і сліпі.
Душе, що блукаєш між млами, вночі,
Якої потіхи діждатись тобі,
Тобі, що несеш найотрутнішу з мук,
Що мусиш нести найпідступніше зло:
Розлуку, яка є найтяжча з розлук:
Розлуку з усім, що тобою було.
