Інших вбивали розбійники; далі взаємоубивство
Стали чинити вони, низькості власній при цім
Всі попустивши вудила. Чудується друг їх і недруг:
Свій убиває свого! — Люди, в цім дива нема!
Закономірність на душах тяжить, як і всюди в природі:
М’ясо їдять хижаки, трави ростуть не для них.
- Наступний вірш → Михайло Орест – Доля існує
- Попередній вірш → Михайло Орест – Привітність
(Оцінок ще немає)