Не видно берега у сивій млі.
За нею, ген — дари і насолоди.
І ми забудем давні недогоди,
Як рідних гір побачимо шпилі.
Далека путь до світлої землі!
Таять підступність рифів чорні води,
Багато бур і небезпек негоди
Збороти мусять наші кораблі.
Які ми будем там? Тяжка наруга
Серця стоптала нам — і років злих
В душі ридає незнищенна туга.
Вона зсушила вицвіт дум моїх,
І я боюсь країни запашної
Не отемнити власною труною.
