Порок покарано, чеснота тріюмфує.
Радіючи з поразки зла,
Виходить публіка на вулицю, де струї
Холодного дощу і мла,
Де тужним привидом нічна негода плине,
Де вогким мороком повзе
Приреченість життя, — йому тепла і зміни
Ніяке завтра не несе!
Людина, скована, як раб у тьмі в’язничній,
Владарствує через екран
І ним втручається в процес деміюргічний,
Життю підвищуючи сан.
