Повниться вечір сизою млою —
Як осінь за літом, тужу за тобою.
Падає в парках лист нездужалий —
Дороги мої до тебе запали.
Чи сниш ти, за безкраєм далей укрита,
Дорогу до мене — в одежі літа?
Ти літу належиш, воно — з тобою.
Якою до тебе дійду тропою?
Мій вік опадає кленовим листям,
Мій присмерк витає в вечорі млистім.
Я осени повен, я — біль тривоги:
Не зійдуться наші ніде дороги!
