Сповнений злоби до людського роду, вагався диявол
В виборі згуби йому: голод, чума чи війна?
Але по пильній надумі згадав про четверте, найкраще:
Вкинув у доли земні в’язку догматиків він.
- Наступний вірш → Михайло Орест – Маги від пензля
- Попередній вірш → Михайло Орест – Українська мова
(Оцінок ще немає)