Як радо цей день в безбережності світу сміється!
До мене він, щедрий, устами твоїми сміється.
Простори лягли ніби плеса зеленого світла,
А небо стоїть ніби плеса блакитного світла.
Високий цей день, але вища від нього є вічність.
Чому не судилось йому підвестися у вічність?…
Свіжіє. Всі барви померкли. Клубочиться вечір.
Побудь біля мене: це мій наближається вечір.
