Скоритись? Ні! Для почувань знебулих
Ще має сину їх передший спалах:
Я чую запах радостей минулих,
В заобрійному вирії пропалих.
Так Жовтень, тоскний спадкоємець Літа,
В собі його луну любовно стежить…
Коли прийдешність холодом повита,
Лише минулий день душі належить.
