Михайло Петренко: Вірші

Михайло Петренко (1817-1862), видатний український поет-романтик Харківської школи, залишив поетичну спадщину, що вражає глибиною почуттів і ліричною щирістю. Його творчість пронизана темами свободи, самотності, любові до рідної землі та прагненням до недосяжного ідеалу. У віршах, таких як «Дивлюсь я на небо…», поет розкриває тугу за волею, зображаючи небо як символ утраченого щастя й духовної свободи. Ліричний герой його поезій часто відчуває себе чужим у світі, що відлунює особистими переживаннями автора. Петренко оспівує красу української природи, зокрема слобожанські краєвиди, надаючи їм символічного значення. Любовна лірика вирізняється ніжністю й меланхолією, а патріотичні мотиви прославляють козацьку звитягу. Поезія Петренка, що стала народними піснями, залишається живим голосом української душі.