На вас, завзятці юнаки,
Що возлюбили Україну,
Кладу найкращії гадки,
Мою сподіванку єдину:
В вас молода ще грає кров,
В думках у вас немає бруду,
І в серці гріється любов
До обездоленого люду.
Ховайте ж ви її собі,
Не розмантачуючи всує,
Нехай ваш дух вона гартує
В житті, у чесній боротьбі.
Не забувайте рідних хат,
Де лихо гіршає щоднини…
Не можна гаяти й хвилини,
Поки ще стогне менший брат;
Поки живий, мерщій несіть
Сліпому світиво просвіти,
І в серце, смертію сповите,
Живу надію закропіть!
Вшануйте, друзі, рідну річ,
Назвіте голосно своєю
Та розженіте над землею
Непереможну, темну ніч!
Хай всяк жене, а ви любіть
Свою знесилену родину —
Й за неї сили до загину
І навіть душу положіть!!
