Ніч. Замовкли денні речі
Надокруг німа стіна…
Тільки іноді з-під печі
Чути голос цвіркуна,
Та годинник однотонно
Гомонить, знай, – цок та цок.
І нудливо, мовби сонно,
Бродять тіні від думок:
То тремтять, неначе струни,
То їжаться у штики,
То витягуються в труни
Чи у шибениць рядки…
Жах з кутка незряче око
Аж у душу закида…
А в пітьмі годинник цока
Та цвіркун відповіда…
Я цей вірш Старицького поклав на музику. Вийшов такий собі тяжкий, в’язкий рок, з акцентом на бас-гітару та орган.