Михайло Старицький – Ніч: Вірш

Ніч. Замовкли денні речі
Надокруг німа стіна…
Тільки іноді з-під печі
Чути голос цвіркуна,

Та годинник однотонно
Гомонить, знай, – цок та цок.
І нудливо, мовби сонно,
Бродять тіні від думок:

То тремтять, неначе струни,
То їжаться у штики,
То витягуються в труни
Чи у шибениць рядки…

Жах з кутка незряче око
Аж у душу закида…
А в пітьмі годинник цока
Та цвіркун відповіда…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Михайло Старицький – Ніч":
Підписатися
Сповістити про
1 Коментар
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі

Я цей вірш Старицького поклав на музику. Вийшов такий собі тяжкий, в’язкий рок, з акцентом на бас-гітару та орган.

Читати вірш поета Михайло Старицький – Ніч: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.