Вечір. Тихо, ясно…
Зірочка зоріє…
Із садочка красно
Пахощами віє;
Стеляться сутіні,
Тумани лягають;
Кетяги жесміні
В вікна зазирають.
Щось гуде струною
Над бузком жвавенько;
В лузі над водою
Тьохнув соловейко;
Пісня одгукнулась
З темрявого гаю…
Серце стрепенулось,
Змучене до краю:
Знов зрина жадання
Тихої розмови,
Щирого братання,
Вірної любови!
- Наступний вірш → Михайло Старицький – До Миколи Лисенка (На спомин 18 ст)
- Попередній вірш → Михайло Старицький – Швачка
(Оцінок ще немає)