З напасником нашого слова та правди і волі
Поклав я життя на боріння,
За теє знайшлось і своїх необачних доволі,
Що вергали в мене каміння…
І от я доплентавсь під ним аж до самого краю,
А все ж тут стою непохилим…
Як ляжу у ямі, тоді вже згадають, – я знаю, –
Й мене словом теплим та щирим!
