Ой коли б з тісної хати
Повставали ви, чубаті,
Та зирнули геть навколо –
В вас би серце похололо,
Не пізнали б навіть мами…
За лихими владарями!
Де ліси були темряві –
Там тепер пеньки коряві
Бовваніють лишаями:
Наче вугіль на пожежі
Без зеленої одежі…
За лихими владарями!
Де паслися вільно коні
По зеленій оболоні,
Геть оточеній лугами, –
Там тепер жидівські кози
Об’їдають хирні лози…
За лихими владарями!
Де родючих нив по полю
Селянину було вволю,
Тільки впорався б руками, –
Там тепер такі напасті,
Що й худоби ніде пасти…
За лихими владарями!
Де плеса ясні, чималі
З очерету виглядали,
Мов свічада з тії рями, –
Там тепер по кочковині
Шпацірують лише свині…
За лихими владарями!
Де в садках, немов віночки,
Мріли всюди хуторочки
З островерхими хатами –
Там смердять тепера тільки
Броварі й льохи горілки…
За лихими владарями!
Де Дніпра-Славути хвилі
Наші предки непохилі
Рвали вільними чайками –
Там тепер або калюжі,
Або мілі й виспи дужі…
За лихими владарями!
Де народ був рослий, сильний,
І моторний, і прихильний,
Як сміхом, так і піснями, –
Там тепер слабі, понурі
Люди ледве носять шкури…
За лихими владарями!
