Сонце стукає в віконце.
Ти не спи, як сходить сонце,
Прокидайся — й на зарядку,
А з зарядки та й на кладку,
Через кладку на лужок,
А з лужечка та в садок.
Там лежать граблі, лопата,
То ямки берись копати:
Треба вчасно навесні
Посадити яблуні,
Груші, персики, горіхи
Добрим людям для утіхи
І для цвіту, і для плоду —
На здоров’ячко народу.
- Наступний вірш → Михайло Стельмах – Рідня
- Попередній вірш → Михайло Стельмах – Тільки хвилі, і небо блакитне
(Оцінок ще немає)