Михайло Стельмах – Їжачок: Вірш

В піджачок
З голочок
Одягнувся їжачок
Та й із хати —
Назбирати
Грушечок-гниличок.
У долині,
На стежині,
Під дубком,
Стрівся
Зайчик-
Побігайчик
З їжачком.
Каже зайчик-
Побігайчик:
— Пропадаю,
Бо учора
Біля бору
Сталось горе:
Гнав мене лис
І у поле,
І у ліс,—
Загубив я шапку,
Покалічив лапку…—
Просить зайчик-
Побігайчик:
— Ой їжаче,
Мій земляче, їжачок,
Принеси мені
Грушок-гниличок
Для маленьких
Для сіреньких
Діточок.
По долині,
По стежині
Покотився
їжачок
До ріки,
Де грушки-гнилички.
їх збирав,
їх чіпляв
На свої голочки.
По долині,
По стежині
Із грушками-
Гниличками
Поспішає їжачок
До маленьких,
До сіреньких,
До вухатих діточок.
Вибігли із хати
Сірі зайченята,
І в торбини,
І в хустини
Натрусив їм їжачок
Грушечок-гниличок
Із колючих голочок.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Михайло Стельмах – Їжачок":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Михайло Стельмах – Їжачок: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.